Darkfall Online. Український інформаційний ресурс
Darkfall Online UA
DarkfallOnline.com Особливості гри Раси Darkfall Шпалери
Купити Darkfall

Люди

Люди (Humans)Земля здригається, під сталевими чоботами; сяюче море клинків, підняті як один в небеса; яскраві стяги, які пробуджують могутність та сяйво Ауроса, бога сонця. Знову і знову лицарі Мерсії йдуть в похід, збираючись освітити світлом справедливості тих, хто мешкає в пітьмі та тінях.

Мерсійці – нащадки Ріада, затопленого царства, яке знаходиться в глибинах великого східного моря, а його шпилі сяють щодня в промінні ранкового сонця. Коли цей їх острівна батьківщина пішла на дно, ті, хто вижили висадились на берегах їх сучасного королівства, яке вони завоювали в довгій війні проти місцевих аборигенів, які називалися Імрік. Мерсійці бачать себе богообранною расою, яка пішла від дітей сонця, бога Ауроса, і вони щонайкраще – неуважно, а щонайгірше – презирливо ставляться до потреб чи думок інших, нижчих з їх точки зору рас.

Мерсія
Королівство Мерсія розташоване у південно-східній частині основного континенту Агону. За спустошеними і безлюдними землями на півночі лежить королівство орків Морак, а населена драконами Пелена Онцилуса знаходиться на заході. На півдні Мерсія межує з пустельним континентом Каірн, домівкою зграй гігантських і грудкуватих міст мінотаврів. В океані на сході знаходиться багато піратських притонів, найбільший і найвідоміший з яких – вільне місто Сільвертаун.

Основним ландшафтом в Мерсії є листяні ліси та м’які трав’янисті пагорби. Значна кількість озер та водних шляхів також вирізняють цю приємну зовні місцину, наприклад такі як велична річка Еанна, яка тече на південь через все королівство та впадає в затоку Сангуін. В прибережній зоні Мерсії знаходиться незчисленна кількість островів, типу подрібненого та розтягнутого архіпелагу, розташованого між південним побережжям Мерсії та Каірном.

Сутінкова Імперія (The Twilight Empire)
Прямісінько під Мерсією знаходиться Сутінкова Імперія, підле та занепадаюче володіння Малаута, також відомого як демонічного принца жадібності. Останні роки Малаут звернув свій погляд вгору і його дихання та шепіт поступово просочуються в Мерсійський грунт, затягуючи слабких та дурних в пастки надмірності та розбещеності. Збори поклонників Малаута почали з’являтись по всій Мерсії, коли індивідуальні особи, сім’ї і цілі спільноти почали переходити з-під світла Ауроса в тінь Малаута. Думаю не варто казати, що Мерсійська влада не шкодує зусиль, аби винищити цю лиховісну та стрімко набираючу популярність віру.

Пробудження Імрік
Століттями завойовники із-за моря вважали Імрік простодушним нижчим народом. Зараз, коли шепіт Малаута підірвав Мерсійську спільноту зсередини, народ Імрік знайшов в собі сили піднятись проти окупантів. Декілька Мерсійських периферійних земель, такі як регіон Вішводе, вже здався місцевим повстанцям, які інколи знаходять собі союзників в лісних створіннях, таких як кентаври та Сіель Фейські ельфи.

Сангуін
Столиця людей розташована в південній частині Мерсії, недалеко від того місця, де Еанна вливається в затоку Сангуін. Побудована за наказом засновника нації, сера Джона Малрегарда, Сангуін знаходиться в дуже захищеному місці, на вершині широкого плато, яке звеличується над оточуючими рівнинами. Але незважаючи на таку військову спрямованість, Мерсійська столиця – це зелене і приємне місто, відоме своїми площами та великими парками.

Всі людські шукачі пригод починають свій шлях в одному з трьох поселень, які знаходяться недалеко від Сангуіна. Сендбрук на півдні – це лісозаготівельна спільнота, яка зайняла береги невеличкої річки і яка знаходиться посеред здоровенних руїн, залишених містичною расою гігантів Нітрон. Серце Еанни на сході – великий порт, через який проходить багато Мерсійського іноземного товарообігу. Монкфілд на заході – шахтарська спільнота, яка постачає необхідні ресурси Сануінським ковалям.

Культура та Релігія
Мерсійці вклоняюьтся Ауросу, сонячному божеству, якого вони сприймають не лише носієм світла та життя, а і як батька своєї раси. Згідно Мерсійських міфів, Аурос обрав 12 дружин серед смертних рас, яких повіз з собою до святого острову Ріада. За наступні дванадцять років Аурос мав 12 дітей від кожної з дружин і в результаті 144 напів-боги стали предками Мерсійської раси. Таким чином, Мерсійці вірять, що вони в прямому сенсі нащадки свого власного бога і вважають своїм обов’язком розширювати світло його вчення.

Вчення про Ауроса стверджує, що всі життєві прояви – воля Ауроса і не залежно від того як далеко від світла була істота, Аурос отримає його життєву іскру після смерті. Вбиваючи нічну чи сутінкову істоту Мерсійці вірять, що посилають його в очищаюче світло Ауроса.

Мерсійці покидали Ріаду та проводили подальші кампанії по завоюванню під керівництвом легендарного генерала, якого звали сер Джон Малрегард. Декілька століть потому королівство Мерсії все ще керується його нащадками, хоча в останніх поколіннях їх влада дещо похитнулась. Поточний монарх, король Роберт IV, також одна з причин цього: його вважають дурним блазнем власні підлеглі, оскільки він проводить весь свій час в розкоші королівських палат, ігноруючи багато загроз, які постали перед нацією.

На щастя для Мерсії, підступні радники змусили Роббі Кита (як його часто неформально називають) одружитись з жінкою, яка зроблена з твердішого матеріалу. Нащадок дрібного дворянства, королева Моргейн, довела, що може бути як хитрим керівником, так і в своїй традиційній ролі лідера Білого Ордену, сильним вояком.

Впливові фракції

Незадовго після висадки на основний континент сер Джон зібрав своїх найкращих вояків у лицарський орден, який слугував авангардом його армії. Верхи на лютих і шалених бойових конях, Лицарі Малрегарда добули незліченну кількість перемог над Імірік і з тих самих пір залишались невгамовними та войовничими героями Мерсійського населення.

Білого Ордену вважає основним своїм завданням нести світло Ауроса створінням, які перебувають в пітьмі та сутінках. Традиційно це означало участь у військових кампаніях проти темних іноземців, таких як орки та альфар, але останнім часом орден звернув свою увагу на внутрішні проблеми, такі як повстання Імірік та зростання Сутінкової Імперії.

Діти Ріада – група Мерсійських традиціоналістів, які вірять в те, що багато секретів було втрачено, коли їх батьківщина затонула. Вони шукають відповідей в артефактах стародавніх руїн, переконані в тому, що ключ до всесвітнього панування лежить в минулому.

Церква Малаута стверджує, що так зване світло Ауроса – це фарс та пропаганда тих, хто змушує людей до життя без задоволень. Приймаючи близько до серця шепіт Малаута, прибічники церкви поринають в розкоші. Вони підтачували серце Мерсіанського суспільства зсередини і їх основна мета – скинути поточну владу.

Світ очима Мерсійців
«What opposes the Blood Heirs of Auros? Insects. Like leaves we brush them aside.»
– Martin Winterworth, Knight of Malregard

«Our swords are harbingers of the day which always follows night. Do not pity the darkling creature as you slay it, for only through death can its spark rejoin the light of Auros.»
– Catherine Southland, Knight of the White Order

«The demon prince Malaut whispers in the dreams of the weak… Imric peasants offer sacrifice on the altars of old gods… Though Mercia faces many external enemies, the most sinister threats seem to spring from our own soil.»
– Cearl Blackmark, merchant of Sandbrook

«Through the strength of our sword-arms and the divine blood in our veins, mankind is destined to rule. Under human overlordship, Agon will enter a golden age of peace and prosperity.»
– Talaod Ridegate, member of the Monkfield guard

«Where others ponder and discuss endlessly, humanity acts. United in faith and in blood, we strike quickly and decisively whenever darkness rises to challenge us.» – Wyl Grace, army officer

«Have you ever wondered why Riada fell? Or why the whispers of Malaut hold such allure for certain segments of the Mercian populace? The answers to these questions, and many more, await discovery among the ruins of the past.»
– Jonn Redspire, nobleman and Son of Riada

«Dwarves and mirdain are our noble allies, who have found their own way out of darkness. If mankind is to retain the friendship of these races, we must respect their cultures and beliefs.»
Agnar Shale, diplomat to the court at Charybdis

Мерсійці очима інших рас
«Oooo! I harbinge dawn… Oooo! I’ve got sun blood in my veins. Looks like you’ve spilled some of that precious blood all over my axe, human! Where’s your sun god now, eh? Hehehe.» Sir Bonehard the Cruel, orkish knight

«I will savor the look on humanity’s collective face when the sun fails to rise and the world is plunged into Melek’s eternal night.» – Uirash Yishku, alfar raider

«In vast herds the noble human roams across the plains of Mercia. When they defend in numbers, humans pose a challenge for even the most experienced of mahirim hunters.» – Ardan the Old, mahirim hunter

«One more word about lights in the darkness and i will be forced to start banging heads… My human clanmates are capable allies, but they tend to be more than a little full of themselves.»
– Storgrim Thorsland, dwarven clan leader

«Sometimes humans settle on a course of action without first considering all the implications, and once their minds are made up, there is no budging them. Since humanity is a young race, proper guidance from their elders and betters may yet learn them to temper their instinctive boldness with caution.» – Thiela Leafhelm, mirdain officer


Darkfall OnlineDarkfall Online
Darkfall Online
Darkfall Online
Darkfall Online UA
geosyncr: synchronize your gpx data with flickr Ashenwolf: web and software development